— Що ж у цій картині не так? — Запитав я себе.
Раптово у мене виникло відчуття, що свої критичні здібності я втратив в дорозі, бо не міг зосередитися на аномаліях, зобов"язаних, як я відчував, тут бути. Я знав, що захоплений видінням; та я не міг чітко розгледіти другорядного.
Я захоплений…
Захоплений…
Як?
Ну… Все це почалося, коли я потиснув руку самому собі. Ні. Невірно. Таке формулювання хороше для дзен, а справа йшла зовсім не так. Рука, стискуюча мою з"явилася з простору, зайнятого моєю уявою на тій самій Карті. Так, саме так… У деякому роді.
Я зціпив зуби. Знову заграла музика. Поруч зі мною пролунало подзенькування по стійці. Коли я подивився в напрямку звуків, то виявив, що мій бокал знову наповнений. Можливо, я і так вхопив зайвого. Можливо, це-то і перешкоджало чіткості мислення. Я відвернувся від стійки і подивився наліво, в простір, не помічаючи фрески, яка стала справжнім ландшафтом. Чи зробило це мене частиною картини, зображеної на фресці? Я раптом засумнівався у правильності моїх умовиводів.
А, лади. Якщо я не можу тут думати… то вирушу… наліво. Щось в цьому місці бешкетувало з моєю головою і було абсолютно неможливо аналізувати цей процес, будучи одночасно його учасником. Щоб правильно мислити і визначати, що ж все-таки відбувається, мені було потрібно забратися звідси.
Я перетнув простір бару і опинився в районі, де намальовані каміння та дерева ставали тривимірними. Врізавшись в стовбур дерева, я виставив руки вперед. І відчув подих вітру, не чуючи його звуків.
Все, що було намальовано, здається, анітрохи не наблизилося. Я рухався, але…
Люк знову заспівав.
Я зупинився. Потім обернувся, так як спів, здавалося, лунає зовсім поруч. Так і є. Я віддалився від стійки всього на кілька кроків. Люк посміхався і продовжував співати.
— Що відбувається? — Запитав я Гусеницю.
— Ти петляєш в петлі Люка, — відповіла вона.
— Як-як?
Вона випустила блакитне кільце диму, тихо зітхнула і пояснила:
— Люк замкнений в петлі, а ти заблукав в куплетах. Ось і все.
— Як це сталося? — Поцікавився я.
— Поняття не маю.
— Е-е… а як вибратися з цієї петлі?