Оксана Панкєєва
Перетинаючи кордони
Якщо волею випадку вас перенесе в чарівний інший світ, де мешкають благородні королі, відважні лицарі і могутні маги, не варто думати, що ви потрапили в казку. Позбувшись, як вам здається, усіх старих проблем, ви негайно наживете нові. Коли вже у вас в минулому житті все було не як у людей, то чому ж тепер щось має змінитися? У милому казковому королівстві цих самих проблем - тільки вирішувати встигай, а пригоди самі знаходять тих, хто лінується їх шукати.
Замість прологу
Всяке буває з людьми. Життя іноді підкидає такі фішки, що ні в якому кіно не побачиш, тому як жоден сценарист при здоровому глузді до такого не додумається. А у хворого хто ж сценарій візьме?
Але ж починається все, можна сказати, дуже просто і навіть буденно. Наприклад, ось так …
Тобі двадцять один рік, і чотири з них ти цілком успішно вивчала іноземні мови, поки не трапилася катастрофа. Втім, і без цього все було погано. У батьків немає грошей, і твій останній курс під великим питанням. Хіба що татові знову почнуть платити зарплату, але це навряд. Але гроші то дарма, можна де-небудь самій підробити. Але ось потім ... Що робити потім? Втрапило ж здуру обрати таку екзотичну спеціальність, як іспанська мова! Конкурс був менший, на англійську взагалі не вступила б. А зараз? Тепер, як не прикро це визнавати, доходить, як до того жирафа, з великим запізненням, що конкурс був менший не просто так, а з найзрозумілішої причини. Що з цією спеціальністю робити? У великому місті можна було б спробувати влаштуватися, але для цього треба там жити. А щоб там жити, треба мати таку роботу, з якої вистачало б і на життя, і на квартиру. А ще прописатися якимось чином, а то ж взагалі нікуди не візьмуть... Замкнуте коло. Щоб знайти таку роботу, треба мати або знайомства, або феноменальне везіння, а ні того, ні іншого немає. Так само як і ще однієї корисної якості, котрій важко знайти назву, але завдяки якій люди примудряються влаштовувати своє життя в таких самих, і навіть набагато гірших, обставинах. Закономірний фінал: покидатись пару місяців, доки з гуртожитку не виженуть, і валити додому, в рідні Великі Кульбаби, задрипане районне містечко, де взагалі робити нічого. Хіба що гарувати на тому заводі, де татові зарплату не платять. Або на базарі. Кому потрібен іспанський в рідному місті?
І ось плентаєшся ти з нічного поїзда пішки додому, тому як автобуси вже не ходять, а на таксі, зрозуміло, грошей нема. Міркуєш про все це, і така безнадія вимальовується, хоч топися. Буває ж, що людині по життю взагалі ні в чому не щастить. Ні в любові, ні в роботі, а в фінансовому питанні - зовсім повний провал. Ідеш ти ось так і навіть не розумієш, що ці проблеми раптом стають смішні і вже неактуальні, оскільки життя скінчилося і все пропало в прямому сенсі. У самому прямому, який тільки буває. І коли тебе раптом хапають за горло ззаду, ти встигаєш тільки побачити блиск леза в світлі ліхтаря і запізніло згадати, що містом давно ходять чутки про маніяка.
Звісно, в такий момент ніякому ідіоту не спаде на думку міркувати про паралельні світи, чарівників, ельфів, принців та інші там казки. Які вже тут казки? …
Глава 1
У королівстві Ортан, як і на всьому континенті, що простягнувся з півночі на південь від Білого океану до Містралійськіх морів, ніхто в житті не подумав би назвати чарівників, ельфів і гномів казками. Хоча б тому, що чарівники і гноми благополучно проживали поряд з людьми, а від ельфів залишилися численні і переконливі свідоцтва їх існування. І про паралельні світи було достовірно відомо, що такі існують, чому були наочні докази - так звані переселенці. Ніхто достеменно не знав, чому і як відбуваються переміщення, проте всі знали точно, що це буває. Допитливі маги, що займалися дослідженнями в цій царині, навіть вивели кілька закономірностей згаданого явища, проте зрозуміти його механізм так і не змогли. А іншим мешканцям світу було все одно, чого, чому і звідки беруться ці дивні чужинці. Звідки б не взялися, аби не заважали - не лізли зі своїм статутом у чужий орден, не намагалися переробити світ на свій смак, не ображали суспільну мораль і взагалі давали корінним мешканцям жити спокійно. В ту ніч, коли королівство Ортан в черговий раз поповнилося переселенцем, корінні жителі спали спокійно. Ніч була звичайнісінькою, нічим не примітною, яких в році буває повно. Не було ніякого свята, ніяких магічних знамень, і з астрономічної точки зору вона теж нічим не була цікава. Навіть дощу не було. Так що уявити, що саме сьогодні трапиться щось дуже важливе для долі королівства ніхто не міг.
Однак чомусь - і зовсім незрозуміло, чому - не спалося декому в цю ніч, хоча люди були всі молоді і здорові, і безсонням не страждали.
***
akniga